Навчити кого-то їздити на велосипеді? «Так що може бути простіше?» — скажіть ви. І дійсно, ну що тут складного? Але не поспішайте з висновками, не все так просто, як може здатися. Згадайте, коли ви самі навчилися проїжджати більше 5 метрів жодного разу не впавши? Напевно, давненько. Років 15-20 тому, а може і того більше. Швидше за все, ви вже забули з якими саме проблемами і труднощами вам довелося зіткнутися і яким чином ви їх подолали. Це і створює труднощі в навчанні, адже ви не зовсім розумієте, чому комусь навчання їзді на велосипеді дається так важко. Як наслідок, ви не можете дати по-справжньому слушні поради, навчаючи, що називається, «наосліп». Тому ми вирішили підготувати кілька порад, які допоможуть уникнути найпоширеніших помилок при навчанні. Якщо, звичайно, ви хочете, щоб вашу учень полюбив велосипед так само сильно, як і ви, а не зненавидів.
Не варто починати навчання на дорозі, особливо якщо вона вузька і по ній то і справа ходять пішоходи або їздять автомобілі. Учень повинен почувати себе впевнено і мати місце для маневру. Тому краще всього починати навчання в парку, на порожній парковці або іншому місці, де є достатньо простору для маневрів.
Особливо це стосується навчання дітей. Батьки дуже часто купують спеціальні велосипеди, щоб спростити навчання. Але можна обійтися і без них. Головне в навчанні їзді на велосипеді — тримати рівновагу. Щоб спростити цей етап навчання, можна просто опустити сідло, щоб ноги їздця спокійно стосувалися землі та прибрати педалі, щоб вони не билися об ноги і не заважали. Після чого варто попросити свого учня або ученицю відштовхнувшись ногами від землі проїхати якомога більшу відстань не торкаючись землі і не падаючи.
Ця вправа допоможе виробити почуття рівноваги, при тому набагато краще будь-яких пристосувань.
Починати навчання на велосипеді, який не дуже-то підходить новачкові — неправильно. Якщо велосипед не підходить за розміром, наприклад, набагато більше або менше ніж потрібно, то з вашої науки навряд чи вийде щось путнє. Особливо якщо руки не дістають до керма, а ноги не можуть вільно торкнутися землі, так як промежину впирається в раму. Страх травми і неприродна посадка не будуть сприяти продуктивному навчанню.
Пам'ятаєте, як вас вчили їздити на велосипеді? Напевно батько, дядько або старший брат притримували велосипед рукою і штовхали вперед втікши поруч, а тому одним ривком відправляли вас самостійну поїздку повну невизначеності та страху. Це, напевно, один з найбільш неправильних підходів до навчання. Він змушує покладатися на чиюсь допомогу. Краще дозвольте своєму учневі рухатися самостійно крутячи педалі.
Ось вам нарешті вдалося навчити когось їздити на велосипеді, неважливо буде це ваша дівчина, друг, брат або сестра і на радощах починаєте їх підганяти або змушувати проїжджати набагато більші відстані, ніж вони можуть або хочуть. Це неправильно. Не потрібно вимагати від новачка выгадываться більше, ніж він може. Дозвольте йому їхати у своєму темпі пригальмовуючи і акуратно проїжджаючи ділянки, яке ви пролітає на швидкості. Адже поки він ще не дуже впевнено почуває себе в сідлі, а такий тиск лише відіб'є всяке бажання взагалі сідати на велосипед.
Це чимось схоже на попередній варіант, але більше застосовне до спортсменів, які хочуть, щоб їхній друг, подруга або просто знайомий неодмінно розділили з ними їх захоплення спортом. Тим самим вони хочуть майже кожну покатушку в змагання або тренування. Якщо ви хочете, щоб вони відчували задоволення і радість від велоезды і з часом все ж поглянули в бік велоспорту, не варто тиснути на них з перших же днів. Дозвольте їм насолоджуватися катанням.
Вчительська дорога — справа непроста. Будьте готові. Що до порад будуть прислухатися не відразу або не будуть розуміти їх. Але не варто відразу ж переходити на крик і лайка. Краще запасіться терпінням і зробіть процес навчання веселим і забавним.
Ну і наостанок. Ніколи не примушуйте когось вчитися їздити, краще придумайте хорошу мотивацію, щоб учень сам хотів навчається.