Населення: | 16652800 |
Велосипедів: | 16500000 |
Велосипедисти: | ~ 99,1% |
Нідерланди дуже тісно пов'язані з велосипедами, голландець без велосипеда — це нонсенс.
На початку 20-го століття більшість країн Європи були суто велосипедними. Автомобілі і мотоцикли тільки починали завойовувати популярність, але все ще вважалися небезпечним і нерентабельним видом транспорту.
Дороги ж належали велосипедам та гужевому транспорту.
Нідерланди не були винятком. Доволі цікавим буде той факт, що нацисти після захоплення Амстердама, Гааги, Роттердама і інших великих міст, почали відбирати велосипеди у населення і топили їх у міських каналах, щоб обмежити свободу їхнього пересування. Таким чином, вони мали намір скувати дії Руху опору (європейський аналог партизанів).
Досить забавний той факт, що голландці не забули події тих днів і не упускають можливості. Багато напевно знають, що одна з улюблених кричалок голландців під час футбольних матчів німецької збірної або німецькими клубами це — «Поверніть нам наші велосипеди». Таким же чином інколи жартують над туристами з Німеччини.
З середини століття ситуація змінюється. З 50-х років автомобілі починають витісняти велосипеди з дороги. А сам велосипед, як вид транспорту, маргіналізується. Середня дистанція яку можна проїхати автомобілем збільшується з 3.9 км в 1957 році до 23.2 км в 1975 році. Також збільшується і кількість авто на дорогах. Щоб уникнути дорожніх заторів, починається збільшення проїжджої частини за рахунок знесення прилеглих будівель. В той самий час велорух починає скорочуватися на 6% щороку.
Подібний стан справ, обернувся негативними наслідками, тільки в 1971 році в автокатастрофах загинуло близько 3300 осіб, з них 400 жертв були дітьми до 14 років. Це викликало цілу хвилю протестів по всій країні. Автомобілі вбивали жителів, і голландці почали виходити на вулиці з плакатами «Stop de Kindermord» («Зупиніть дітовбивство»). Протестувальники вимагали убезпечити дітей в якості пішоходів і велосипедистів шляхом скорочення мінімально допустимої швидкості руху, а також надання безпечних місць для руху велосипедистів.
І слова громадян були почуті урядом, багато в чому на це вплинули і економічні події. Так в 1973 році почалася нафтова криза, відома також як «нафтове ембарго». Ці події сприяли тому, що уряд звернув увагу на проблеми велосипедистів.
З середини 70-х років починається планомірний розвиток велоінфраструктури. Центральні вулиці великих міст закриваються для автомобілів. З'являються акції «День без автомобілів», які демонструюсь як виглядали міста до засилля автомобілів. Наслідком цих дій уряду став стрибок популярності велосипедів, а також скорочення кількості аварій із летальними наслідками.
Сьогодні дуже складно уявити голландця без велосипеда. Як мінімум у кожного є хоча б один байк, але у більшості їх 2-3. Один для поїздок на роботу, один для прогулянок з друзями і один для тренувань, щоб постійно бути у формі. Про величезну кількість велосипедів в країні може говорити той факт, що з каналів Амстердама щорічно дістають тонни утоплених байків.
Те саме можна сказати і про велоінфраструктуру. Наприклад, загальна протяжність всіх велодоріжок становить близько 400 км. Це дозволяє кожному жителю або туристу дістатися в будь-яку точку країни не злізаючи з велосипеда. Про кількість велопарковок годі й казати - вони є практично всюди.
Тут крім іншого розвинена і оренда велосипедів, адже користуватися ними дуже зручно. Можна взяти байк в одній точці міської мережі і залишити в інший, сісти в метро доїхати до потрібного місця і знову сісти на орендований велосипед. Не потрібно переживати, що твій байк вкрадуть або вирішувати проблему де його залишити. Тому не дивно, що тут дуже популярні річні абонементи на оренду велосипедів.
Дивлячись на таку статистику не дивно, що сучасні Нідерланди мають статус самої велосипедної країни світу.
Але варто сказати про сумне — велокрадіях. Крадіжки велосипедів тут мають страхітливі масштаби. За твердженням голландської поліції щорічно в країні крадуть близько 1 000 000 велосипедів! А знаходять лише десяту частину.
При цьому крадіжки відбуваються серед білого дня, так як у нічний час поліція більш пильна, а самі громадяни намагаються занести велосипед в гараж або в квартиру. У той же час вдень можна абсолютно вільно зайти на одну з муніципальних парковок, не оснащену камерами спостереження і стягнути практично будь-який велосипед.
Як правило, здобиччю велокрадіїв є недорогі сіті-байки, але є і елітні велокрадії, котрі крадуть велосипеди «під замовлення». Ці хлопці ціляться на унікальні моделі не дешевше 1500-2000 євро і працюють більш тонко і вишукано, бо власники таких дорогих велосипедів не залишать його на звичайній парковці.
Більшість крадених байків переправляється в країни Східної Європи де і реалізується.
Одним словом у пересування велосипедом у Нідерландах є як свої переваги так і недоліки. З одного боку чудова інфраструктура, з іншого не вирішена проблема з велокрадіями, яка може накликати багато неприємностей.