Сергій Толстіхін - український мандрівник

Ця стаття відкриває рубрику «Українські мандрівники», і в ній ми хочемо познайомити вас з цікавою особистістю Сергієм Толстихіним.

Він не є рекордсменом чи видатним велосипедистом, але його історія досить цікава і дещо незвична. Перша наша зустріч з ним відбулась коли команда «Велогена» була на «Влофорумі» у Харкові. Тоді ми не упустили нагоди трохи поспілкуватись з ним, і наразі даємо змогу нашим читачам ознайомитись з цією розмовою.

Привіт, дякую за запрошення на інтерв’ю, буду радий поділитися своїм досвідом. Сталося так, що велосипедом я захоплювався змалечку, як і більшість дітей. А таке серйозне захоплення почалося в 2012 році, й причина була досить така незвична. На той момент я важив 110 кілограмів і був досить таким смішним дядьком.

Саме тоді я зрозумів що в моєму житті щось не так, і треба з цим щось робити. Я почав шукати якийсь вид спорту, який виправив би цей стан речей. Чому саме велосипед? Ну я, наприклад, пробував бігати, і пробігши кілька кіл по стадіону мені ставало ліньки продовжувати, й я собі казав: «Ай», махав рукою й шов додому. А на велосипеді можна обманути свою слабку силу волі заїхавши десь там в поле на 50 кілометрів, коли вже сил немає, а додому повертатися все одно треба.

Також в слові «велотуризм» значним плюсом є частка «туризм». Просто спорт, відірваний від туризму, потребує значної сили волі. Натомість коли це є велосипедні поїздка до якогось замку, чи водоспаду, на щастя Поділля, де я живу, багате на такі місця, це елементарно цікавіше. Тому я з того часу захопився і можна сказати що моє життя докорінно змінилося.

Так склалося, що я щороку влітку намагаюсь поїхати якнайдалі. В 2011 році ми об'їхали на велосипедах Крим. В 2013 році ми проїхалися з Харкова в Рим, це понад 3000 кілометрів.

І з того часу щороку десь пару тисяч кілометрів ми їздили. Цього літа ми проїхали за 40 днів 15 країн Європи, понад 4000 кілометрів.

Ну і плануємо продовжувати цю традицію. Одна з наших цілей на даний момент — поїхати в Португалію.

Ну у плані інфраструктури порівнювати Україну та Європу поки що складно. Звісно, що Європа набагато більш розвинена, але, наприклад, ми не поступаємося Європі у кількості гарних місць для туризму.

У нас є що дивитися, є куди їздити на велосипедах, і, як то кажуть, справа за малим, — треба дати людям можливість туди доїжджати.

Тому, я вважаю, як тільки велоактивісти, до яких я теж відношусь, пролобіюють створення зручних велошляхів до туристичних місць, потік відпочивальників і туристів зросте в рази, причому не тільки українських, а й закордонних.

Оскільки я римо-католик, а з Харкова до Бердичива щороку їздили велопаломники, я до них доєднався, до харківських «велокатоликів» (посміхається).

Фактично саме з цією командою. я почав мандрувати. Між іншим, саме з ними я поїхав у велопаломництво до Риму. Ну і друга причина — мені Європа просто ближча.

Я навчався в Польщі, здобував там вищу освіту, ну і потрапити в Європу на даний момент досить просто. Але Азія мене також приваблює, дай Боже, наступні роки, коли Європу я переживу, переїжджу, то я б хотів помандрувати десь по Азії, можливо, по Африці.

Наразі, маємо дві цілі для подорожі. Перша, це досить таки банальний маршрут навколо Чорного моря. Багато українських веломандрівників вже його проїхали, й ми теж хочемо його побачити.

Друга, це наразі найбільша наша ціль — поїхати в Португалію. Куди саме? Це 3 паломницькі центри: Лурд (Франція), Сантьяго-де-Компостела (Іспанія), Фатіма (Португалія). Таким чином ми би відвідали одразу три найбільших у світі паломницьких центра.

Так, я вважаю, що банально крутити педалі теж, можливо, цікаво, але коли є така вища мета, побачити святі місця, де можна помолитися за ту ж Україну, то це надає подорожі зовсім інший зміст.

Так, я намагаюся щоб моє захоплення «велосипедизмом», не було егоїстичним і скерованим лише на мене, а й хочу щоб з цього була якась користь місту де я живу.

Мене було призначено радником мера за питань інфраструктури, також я є активістом і одним з засновників руху «Критична маса». Я і моя команда активно працюємо над тим, щоби започаткувати створення в Хмельницькому велодоріжок. Забігаючи наперед, хочу сказати, що ми багато навчаємося, їздимо на різні семінари, щоб уникнути типових помилок, які трапляюся під час проектування велодоріжок.

Тобто хочемо зробити в Хмельницькому все відразу і гарно. Поки що це йде повільно, але можливо через те, що ми не хочемо зробити все як-небудь, а хочемо зробити це якісно. Вже відкривається перша велодоріжка, а наступні вже плануються.

На щастя, наша міська рада, на відміну від багатьох інших міст, дуже нам сприяє, їхні кабінети для нас завжди відкриті. Навіть сам факт, що є посада радника, тобто людини з низу, людини від активістів, яка радить міському голові, багато про що говорить.

Ми досить активно діємо в місті, проводимо багато цікавих велосипедних заходів і плануємо вийти на розвиток велотуризму в області.

Як я вже згадував, у нас дуже багато цікавих туристичних місць, і ми хочемо довести до них велоінфраструктуру, щоб люди могли до них доїхати. Ну і завдяки участі у цьому велофорумі, генеральним партнером якого є «Велоген», я дізнався багато нових речей, і завів багато знайомих серед учасників, з якими ми будемо підтримувати відносини.

Наша команда буде продовжувати їздити навчатися і переймати найкращий досвід і ми сподіваємося що Хмельницький дасть його мешканцям й гостям можливість вільно пересуватись різними видами транспорту.

Саме так, і вже перші плоди від подібних заходів є. Наприклад з Віктором Загребою, одним з головних організаторів «Велофоруму» домовились про те що він приїде до Хмельницького зі своєю командою, де виступить з презентацією проекту Vision Zero for Ukraine.

Ми в Хмельницькому ставимо за мету підвищити якість дорожньої інфраструктури і звести смертність на дорогах до нуля.