Додати пост

Вело-легенди двору

Пам'ятаю, ми гуртом збирались у дворі та обговорювали проведення вільного вечора. Пропозиції одні за одними озвучувалися та обговорювалися... Хтось пропонував пограти в "хованки", хтось в "вище землі", але найцікавішими та найжаданішими були перегони на велосипеді.

 Раніше, вони рідко були спортивні чи з "красивою рамою", та взагалі, не у всіх і звичайні були. При зламанні, ми разом думали як його полагодити, чи в кого попросити про допомогу. Ми навчали одні одного, майстерства вело катання. Хто був високий, міг спробувати на батьківській "Україні", але і тут ноги ледь до педаль діставали. Також пам'ятаю братів-близнят, які мали двомісний велосипед, такий як звичайний, тільки ширший тільки довший та з двома парами педаль (тандем). Тоді, можна було часто зустріти подібні велосипеди, батьки купували відразу для двох дітей, один. Завжди виникали конфлікти, хто буде сидіти першим та керувати велосипедом, та на " камінь, ножиці, папір", вирішувалися всі спірні питання.

 Маючи біля п'яти команд, переважно по двоє на одному велосипеді, чи щось типу естафети, біля ігрового майданчика відбувалися перегони. Якщо було багато часу, як на літніх канікулах, ми грали на вибування, та з малими відпочинками, повторювали заїзд доки не втомимося. Що саме найцікавіше, ми ніколи не принижували останнього чи прославляли першого. Ми ніколи не продовжували їхати коли один упав чи у когось зламався велосипед. Тільки після упевнення, що все в порядку, ми рухались далі. Ми ніколи не давали слабшим найгірший велосипед чи "най гіршу" дорогу.

 Це було для нас, тільки наші правила... Це було веселе та незабутнє дитинство. Згадки про нього можна озвучувати годинами у старій компанії друзів).

Іванішак Іра
Василівна
© 2018, ВЕЛОГЕН®. Правові угоди. Використання матеріалів сайту без активного посилання на сайт не дозволяється.