Вело-легенди двору

Пам'ятаю, ми гуртом збирались у дворі та обговорювали проведення вільного вечора. Пропозиції одні за одними озвучувалися та обговорювалися... Хтось пропонував пограти в "хованки", хтось в "вище землі", але найцікавішими та найжаданішими були перегони на велосипеді.

 Раніше, вони рідко були спортивні чи з "красивою рамою", та взагалі, не у всіх і звичайні були. При пошкодженні, ми разом думали як його полагодити, чи в кого попросити про допомогу. Ми навчали одні одного, майстерства велокатання. Також пам'ятаю братів-близнят, які мали двомісний велосипед (тандем). Тоді, можна було часто зустріти подібні велосипеди, батьки купували відразу для двох дітей один. Завжди виникали конфлікти, хто буде сидіти першим та керувати велосипедом, та на " камінь-ножниці-папір", вирішувалися всі спірні питання.

 Маючи близько п'яти команд, переважно по двоє на одному велосипеді, чи щось типу естафети, біля ігрового майданчика відбувалися перегони. Якщо було багато часу, як на літніх канікулах, ми грали на вибування, та з малими відпочинками, повторювали заїзд доки не втомимося. Що саме найцікавіше, ми ніколи не принижували останнього чи прославляли першого. Ми ніколи не продовжували їхати коли один упав чи у когось зламався велосипед..

 Це було для нас, тільки наші правила... Це було веселе та незабутнє дитинство. Згадки про нього можна озвучувати годинами у старій компанії друзів).