вгору
У рубриці
Додати пост Додати пост

Духовними центрами України


Маршрут: Хмельницький - Волочиськ – Токи – Скорики – Старий Збараж – Збараж – Колодна – Вишнівець – Почаїв – Кременець – Ямпіль – Теофіполь – Базалія – Чорний Острів – Хмельницький

Мета: Відвідати замки, руїни фортець, палаци, парки, релігійні споруди, які мають вік не одне сторіччя ,та лавру в м. Почаїв.

Подорож може складатися з п’яти або чотирьох днів.

4 дні - з Хмельницького до Волочиська дизелем. 330км.

5 днів - з Хмельницького до Волочиська ровером. 400км.

Покриття асфальт/ґрунт – 97%-3%.

 

 

Село Токи.

 (Ожичівський замок) споруджений Янушом Збаразьким. Фортеця мала форму трикутника, мала 3 оборонні вежі та одну вратну вежу, мури височіли товщиною  у 2 метри. Кожна башта мала 3  яруси, на верхньому ярусі були облаштовані каземати, в нижніх двох ярусах перебували стрільці. Після турецької навали верхні яруси були переобладнані на житлові. Фортеця у 1648р. захоплена козацьким військом та зруйнована, та остаточно зруйнована татарами у 1675р. Східну вежу розібрали в першу світову війну, російська влада з мурів камінням вимастила дорогу між Волочиськом  та Підволочиськом. Західна вежа зникла в 1950х роках, розібрана місцевими мешканцями для господарських потреб. Лишилися фундаменти веж  та руїни п’ятикутної південної башти. Башти між собою були з’єднані підземними ходами.

Село Скорики.

 Дерев’яна церква Іона Богослова 1695р. Цінний іконостас, який фундував Б. Хмельницький, привезений волами в храм. Мотивом різьблення виноградна грона й квіти, виконано до найглибших національних традицій: маленький Ісус вдягнений в укр. вишиванку. У 1649р. перед походом на Збараж сповідався і приймав причастя Б. Хмельницький разом з козаками.

Джерело.

Дорога Т2010, координати_49°39'47.01"С   26° 2'12.38"В

 

Старий Збараж.

 Розміщене на Волино-Подільській височині, серед гір Медобори на обох берегах річки Гнізна - притоки Серету. У 1393 р. великий литовський князь Вітовт надав Збараж  сіверському князеві Корибуту (охрещений Дмитром) , який збудував тут замок.

 

Коли 1474 року під стіни міста підійшла татарська орда, захисники Збаража на чолі з князем Василем Васильовичем Несвицьким згоріли разом із фортецею. За це татари знищили замок, розібрали навіть мури. Син Корибута - князь Іван Збаразький - був убитий, його дружину з наймолодшим сином погнали татари з іншими мешканцями в неволю. Замок перейшов до князя Василя, який в 1481 році віддав його синові Семену. В 1587р. на місці старого замку на княжій горі збудували новий. Ще раз зруйнували татари замок в 1598 р. і він так більше не відновився.

Збараж.

Збаражський замок, споруджений 1626 – 1631рр. братами Юрієм та Христофором Збаражським, у 1636р.  перейшов князям Вишневецьким. Замок квадратний 88х88м, мав на озброєнні  50 гармат. Укріплення складалося з казематів та валів з екскарпами та ровом навколо замку. В 1649 р. замок був в облозі  Б. Хмельницьким з козаками та повсталими селянами. За підсумками осади підписана Зборівська угода. Під стінами фортеці получив тяжке поранення полковник Іван Богун. У 1734 та 1914 роках замок зазнав руйнування. 

Збараж.

Бернардинський монастир оснований  у 1627р., який будувався разом с замком. Будівництво закінчилось при Вишневецьких у 1660р. У 1675р. монастир був спалений татарами та знищені всі монахи. У 1729 р. відбудовати взявся київський воєвода Юзеф Потоцький. Наслідки наступної пожежі залишились до  наших днів. З 1994р. правиться служба римо-католицької парафії Св. Антонія. Кілька сотень метрів стоїть  церква Воскресіння Христового, стараннями Миколая Потоцького добудована у 1764р. та належить УГКц.

Біля замку розташований готель ’’Гетьман’’, де є можливість за 100грн. заночувати.

 

 

Село Колодно.

Михайлівська дерев’яна церква з дзвіницею 1565р., та території кількох поховань XVIII - XIX століть. В цьому селі на високому пагорбі стоїть кам’яна церква Св. Миколая та дзвіниця 1571 - 1587 років.

Смт. Вишнівець.

Частково зруйнований костел Св. Станіслава 1757р.

Церква Воскресіння Христового 1530р.

Палац розташований на місті оборонного замку 1395 року, який було перебудовано та укріплено у 1640р. коштами Яреми Вишневецьким. У 1774 р. замок переходить у володарювання князя Мнішека. На нижній терасі території палаца розташовується Вознесенська церква, де покоїться прах князів Вишневецьких. Біля замку розбито парк 8га.

З Вишнівець взяти напрямок на Кременець. Повернути з траси ( Е85) ліворуч у напрямку с.Великий Кунинець. З с.Залізці с пагорба вже видно Лавру, хоча до неї більше 10 км. За селом кілька кілометрів проїхати польовими дорогами до перетину з асфальтовою дорогою Ридомиль-Почаїв.

Почаїв.

 Свято-Успенська Почаївська лавра, монастир згадується у 1527р. Ганна Гайська у 1579р. подарувала монастирові чудотворну ікону Матері Божої. З 1713 до 1832 року  Почаївський монастир був греко-католицьким (василіанським). 1771 – 1791 будівництво монастиря, перебудову оплатив Микола Потоцький. В лаврі оглянути Троїцький собор ,5 ярусну дзвіницю, водонапірну башту, церков Великомучениці Варвари. Святині монастиря: слід стопи Матері Божої з джерелом цілющої води, і її чудотворна ікона, мощі преподобних Іова Почаївського та Амфілонія Почаївського, який лікував повстанців УПА. За межами лаври  відвідати Свято-Духівський монастир-скит XVII-XX століття. Всіхсвятильська церка 1773р. на монашему цвинтарі.

Джерело (Купальня) Святої Праведної Анни (GPS50.179954, 25.596374)

Гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення, вода витікає із крейдяного підвищення. Розташована на західній околиці села Онишківці Дубенського районуРівненської області, за 1 км від межі між Рівненською та Тернопільською областями. Знаходиться на території Скиту святої праведної Анни Свято-Миколаївського Городоцького жіночого монастиря. Цілющі властивості джерельної води з Онишківців відомі ще з 16 століття. В 1853 році на добровільні пожертвування була побудована каплиця на місці старовинної. У 1887 році на пожертвування 100 карбованців був зроблений кам’яний підмурівок під каплицею, а з боку крейдяного підвищення змурована кам’яна стіна. У цій каплиці була головна святиня Онишковецького приходу.

Під час 1 світової війни жителі села Онишковців були біженцями. Біля села проходила лінія фронту, ще збереглись залишки австрійських окопів. Каплиця, як і Свято-Троїцький храм, австрійськими вандалами була повністю розібрана на фронтові укріплення. З цього часу безслідно зникли невідомо куди і головні святині ікон Богоматері. У 1930-х роках на кошти селян і богомольців була збудована нова каплиця, на місці розібраної австрійцями. Фундамент був зроблений у вигляді склепінь з двома коридорами під каплицею, по котрих бігла благодатна вода із джерел. У 1959 році на початку літа ця каплиця була закрита радянською владою. Але з часом джерельна вода утворила потужний струмок, котрий оживляв ставки Берегівського рибогосподарства.

У 1991 році мешканці села Онишківці розчистили засипані джерела, які були майже знищені при радянській владі. Люди розчистили джерело, а з плити, якими воно було присипане, використали для облаштування невеличкого басейну або купальні, де збиралася цілюща вода. Під час проведення хімічного аналізу води, в ній виявили високу концентрацію срібла і кременю. Вода має незмінну температуру +5 градусів за Цельсієм, не замерзає навіть у найлютіші морози. Вже пізніше біля джерела збудували кам’яну церкву та колодязь.

В 2000-му році тут відкрився жіночий скит Свято-Миколаївського жіночого монастиря, що в селі Городок Рівненського району.

 

Кременець.

Богоявленський монастир заснували  у 1633р. українськи шляхтичі Древинський і Єло-Малинський. За ’’грамотою’’  Петра Могили (1636р.) підпорядкувався Вселенському Патріархові – Київському митрополитові. У XVIII ст. монастир визнав унію з Римом і увійшов у чин св. Василя Великого. У 1807р. за указом Олександра I  Василіани віддали територію РПЦ. Зараз жіночій монастир УПЦ МП.

Кременець. 50о 24’59’’пн.ш. 30о30’40’’ сх.д.

П’ятницькій цвинтар, пам’ятка історії та культури: одне з найстаріших у місті, ховати тут почали ще у XVI ст.. Площа 1га. Посеред цвинтаря пам’ятник козакам, які полягли восени 1648р. під час здобуття Кременецького замку.

Кременець. 50о 05’47’’пн.ш. 25о43’40’’ сх.д.

Францисканський монастир заснований у 1606р. католицьким єпископом Марціном Шишковським. У XVII ст. при визвольній війні був розгромлений. Коштами київського воєводи Станіслава Потоцького збудовано двоярусну дзвіницю. У 1832р. після придушення польського повстання  за указом Миколая I монастир закрили, його територію та споруди отримала Московська православна церква. Костел пересвятили на Миколаївський собор, який функціонує до нині.

Ансамбль колегіуму 1731 – 1743рр. 

50о 05’44’’пн.ш. 25о43’31’’ сх.д. Будинок ’’Близнюки’’

Пам’ятка житлового будівництва  XVII ст. поєднує в собі два будинки, накриті двоспадовими дахами, що мають спільну внутрішню стіну. Співвідношення довшої і короткої сторін обидвох будинків (10х20м.).

Кременець. 50о 05’46’’пн.ш. 25о43’07’’ сх.д.

Ботанічний сад пам’ятка садово- паркового мистецтва. Площа 200га. Закладений у 1754р. як аптечний сад Єзуїтського колегіума. На 4,4га зростало 460 видів місцевих рослин та 760 завезених з різних місць.

Кременецький замок – фортифікаційна оборонна споруда на горі Бона(397м. над рівнем моря), ширина -65м., довжина -135м.. За часи татарської навали у 1241р. один з трьох замків вцілілих на території всієї Русі. Після 6-тижневої облоги у 1648р. козаками Максима Кривоноса замок був зруйнований, більше його не відбудовували.

Ямпіль.

При необхідності ночівля в готелі ’’Променад’’. Залишки городища в Тихомлі (Тихомелі) заснованому у Xст., в період приєднання Волині до Київської Русі (981р.), а з 1199 до Галицько-Волинського князівства.

Вежа-капличка. 49о 15’48’’пн.ш. 26о15’26’’ сх.д.

У XVIст. Західну Європу охопив реформаційний рух – аріанство. Центром аріанства не лише у нас, а у всій Україні стали Ляхівці (нині Білогірья), які з 1538 року належали роду Сенют, яким належало 100 сіл та 15 містечок. Павло Сенюта заснував аріанську громаду. В аріан був обряд – ховати померлих на відкритій місцевості, переважно на пагорбі, неглибоко, насипаючи земляний курган. Всередині такого курганного кладовища будували кам’яну вежу – каплицю. Поруч з вежею хрест полеглим в 1919р. воякам УНР від братства тверезості ’’Відсіч’’.

 

Базалія.

Інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, в минулому лікарня. Побудована у 1915 році Григорієм Гладинюком, відомим київським купцем, меценатом краю, колишнім кріпаком. За смт. Базалія продовжуємо подорож шляхом (Р48) в напрямку смт. Війтівці. Пагорд за пагорбом по дорозі не поганої якості, та з не великою кількістью машин доїзжаємо до с. Купель, за яким робимо поворот ліворуч на шлях (Т2311) в напрямку смт. Чорний Острів. Ділянка шляху до с. Бубнівка розбита вантажним транспортом який возить цукрову сировину на завод в смт. Наркевичі. За с. Бубнівка асвальтна дорога повертає праворуч, наш маршрут проходить прямо, добре вкатаною грунтовкою до перетену асфальтного шляху в напрямку на Чорний Острів. (Після дощу прийдеться їхати через Наркевичи.) 

Чорний Острів.

Розташований на річках Південний Буг та Мшанець, заснований у 1366р., першим власником земель був князь лький Любарт. З 1572р. власником цих країв стала родина Пшездицьких. У 1797 р. розпочалось будівництво костелу(GPS N49.50570 E26.75276) на честь Успіння Богородиці. Зведення тривало 30 років. Фінансування відбулося завдяки Карлу Пшездецькому. З 1856 по 1859рр. у повітовому дворянському училищі викладав історію український поєт,байкар Леонід Глібов. Усього він написав понад сотню творів. Резеденція Пшездинських по провулку Вовчогорянському (GPS N49.507154 E26.752707) була влаштована на півострові з численими містками і греблеюґ. Збудований у XVII ст., у парку. У 1847 р. у палаці гостював угорський композитор Ференц Лист, який колонній залі полацу влащтував імпровізовані концерти.  

 

Хмельницький.

Толстіхін Сергій

© 2017, ВЕЛОГЕН®. Правові угоди. Використання матеріалів сайту без активного посилання на сайт не дозволяється.